Учений доводить марність ГМО-рослин
Борці з генно-модифікованими продуктами одержали ще один, прямо скажемо, несподіваний аргумент. Поки прихильники та ентузіасти сперечаються про шкоду ГМО, російський учений заявляє, що безглуздим є саме створення трансгенних рослин.
До такого висновку прийшов старший науковий співробітник Інституту проблем екології й еволюції імені А.Н. Сєвєрцова РАН кандидат біологічних наук Олександр Вікторов, проаналізувавши дані, накопичені вченими різних країн.
- У цьому випадку мова йде про конкретний вид "трансгенетики", а саме трансгенні інсектицидні рослини, - сказав учений кореспонденту "РГ". - Сьогодні вони дуже широко застосовуються у світі, особливо у США, де налічується близько 30 видів таких рослин, зокрема кукурудза, бавовник, рис, картопля, броколі та ін. Їхнє застосування знизило використання хімікатів, економічний ефект оцінюється майже в 3 мільярди доларів на рік. Так трансгенні рослини почали успішний хід світом. Правда, у ряді країн вони поки заборонені, у тому числі й у Росії. Супротивники вимагають довести нешкідливість ГМО, прихильники відповідають, що це очевидно.
У чому суть цієї технології? У геном рослини вводяться гени бактерії Bacillus thuringiensis. Тому вони й називаються Bt-рослинами. Ці гени кодують вироблення особливого білка, що вбиває личинки комах, шкідливих для даної рослини. Здавалося б, у шкідників, які годуються трансгенними рослинами, немає майбутнього. Вони приречені. Але це в теорії, на практиці картина інша: вороги рослини знаходять способи виживання.
- Виявляється, неможливо сконструювати ідеальну трансгенну рослину, у якої концентрація отрути була б постійно високою, - пояснює Олександр Вікторов. - Насправді вона "гуляє". Наприклад, у трансгенної кукурудзи пік наробітку токсину в листях припадає на 25-й день життя, на 84-й концентрація знижується в десять разів, а в період зрілості взагалі мізерно мала. Ось отут шкідникам саме роздолля.
Але цього мало. Куди гірше, що при низькій концентрації токсину шкідники швидко до нього пристосовуються. Що й відбувається, якщо вони заселяють трансгенні рослини на пізніх стадіях розвитку. Але не тільки вік рослини впливає на зниження вироблення токсину. Це може бути дефіцит азоту, підвищена концентрація вуглекислого газу, спека більше 37 градусів Цельсія, дефіцит або надлишок води. Словом, уведений у рослину чужорідний ген примхливий, що й дозволяє шкідникові до нього пристосовуватися.
У цій боротьбі "щита" і "меча" генетики зробили, здавалося б, вирішальний крок, створивши трансгенні рослини другого покоління. У них "підсаджені" відразу два гени, які напрацьовують два токсини, причому з різними механізмами дії. Отут уже, шкідникам начебто непереливки. Боротися відразу на два фронти? Це представлялося нереальним. Однак вони знайшли відповідь. Перший сигнал прийшов з Австралії: у 15 відсотків бавовнику із двома убудованими генами після стадії цвітіння концентрація токсинів упала нижче летальної. Це дозволило вижити гусеницям бавовняних совок, згодом з них вийшли цілком життєздатні комахи. У штаті Аризона (США) також було зафіксоване стрімке падіння концентрації обох токсинів після досягнення рослинами 38-денного віку.
- І таких прикладів уже відомо чимало, - говорить Вікторов. - Комахи виробляють стійкість до токсину за 3-7 років, що є порівняним зі швидкістю розвитку стійкості до звичайних хімічних інсектицидів. Виходить, що створення трансгенних інсектицидних рослин не допомагає в боротьбі зі шкідниками.
Втім, один варіант є. Його підказала природа. Сьогодні відома єдина отрута, до якої за сотні мільйонів років еволюції не зуміла пристосуватися жодна жива істота. Це отрута таких смертельних змій, як кобра, мамба і т.д.
Виявляється, що їхня отрута - це набір більше ніж зі 100 різних токсинів. Пристосуватися до такого асорті практично неможливо. У всякому разі, поки ні в кого не вийшло.
- Для рослин уже підраховано, що в них треба "підсадити" не менше 10 генів, і тоді ніякі шкідники не зуміють до них пристосуватися, - говорить Вікторов. - У принципі таку "операцію" можна проробити, але за неї доведеться розплачуватися. Справа в тому, що підсадження кожного нового гена не тільки допомагає боротися зі шкідниками, але позначається на самій рослині. Як правило, її якості погіршуються, наприклад, різко збільшується вміст лігніну, а значить, і жорсткість стебла. Ще один мінус: трансгенні рослини розкладаються значно повільніше, чим немодифіковані. А бувають взагалі несподівані ефекти: наприклад, з'ясувалося, що трансгенні рослини дуже привабливі для попелиці, а це серйозна проблема. Словом, досвід застосування модифікованих рослин показує, що цей шлях тупиковий.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 4387 |
© Газета Домовик 2012-2023