Вирощування колоновидних яблунь
Про існування колоновидних яблунь садівники дізналися не дуже давно - у середині 20 століття. Ця мутація, що випадково утворилася, була виявлена в 1960 році доктором Фішером з дослідницької станції в Самерленді в Британській Колумбії, Канада.
Ось що розповідає про це доктор Фішер: "Одного разу в 1963 році, коли я працював у полі, до мене підійшов один фермер і сказав, що у нього є дивний пагін яблуні "Макінтош" на верхівці 50-літнього дерева. Він виявив цей пагін двома роками раніше. Маючи намір відвідати його, я взяв порожню сигаретну пачку й записав його ім'я та адресу. На жаль, я загубив цю пачку. Але два роки потому (в 1965), на щастя, я знову побачив ту саму людину, це був Тоні Війчик. Перед збором урожаю я відвідав його сад у Східному Келоуна й оглянув його пагін. Хоча він розташовувався у верхній частині дерева та був добре освітлений, плоди на ньому дозріли пізніше, ніж яблука на іншій частині дерева, і мали однаково правильне забарвлення. Плоди були щільно розташовані на дуже невеликому пагоні близько чотирьох футів (1,2 м) довжиною. На той час, у пана Війчика було щеплено вже близько 20 дерев".
Перший сорт колоновидної яблуні, про який швидко дізналися садівники, був названий на честь того самого фермера - Макінтош Війчик.
ОСОБЛИВОСТІ КОЛОНОВИДНИХ ЯБЛУНЬ
Заморське дерево гарно прижилося на наших землях і швидко завоювало любов, завдяки високим показникам урожайності.
Дерево щедро плодоносить щороку. Колоновидна яблуня у висоту досягає 2,5 м, а її ширина складає усього лише 0,5 м.
Цей вид яблунь відрізняється ще однією перевагою - скороплідністю. При своєчасному удобренні ґрунту, фруктова рослина може принести врожай у перший рік посадки.
Колоновидні яблуні мають 2 головних мінуси: висока вартість їхніх саджанців і нетривалість життя самих дерев.
ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ
• Колоновидні яблуні розрізняються за силою росту: карликові, напівкарликові, сильнорослі.
• Якщо в якому-небудь сорті яблунь повністю відсутні бічні пагони, можуть виникнути проблеми з живцями на етапі їхнього розмноження.
• Щоб швидко виростити колоновидну фруктову рослину, краще вибирати саджанці-однолітки. Вони легше переносять процес пересадження. Яблуні висаджують щільно, щоб відстань між ними не перевищувала 45 см. Після посадки деревам необхідно забезпечити рясний полив.
• У період вегетації колоновидні яблуні варто підживлювати сечовиною. Перше підживлення виконується при розпусканні листя, а друге - через 14 днів після першого; третє здійснюють через 2 тижні по закінченні другого етапу.
• Колоновидні яблучні сорти відрізняються інтенсивним зростанням і скороплідністю. Саджанці, які були посаджені ранньою весною, починають квітувати в цьому ж році.
• Колоновидна яблуня дає дуже велику кількість зав'язі, тому в перший рік всі квітки краще видалити. Навесні другого року, коли зрозуміло, що дерево прижилося та зміцніло, можна залишити кілька плодів, поступово збільшуючи навантаження врожаю.
• Якщо яблука стають дрібнішими – плоди перевантажили дерево.
• Дереву необхідне періодичне розпушування ґрунту, видалення бур'янів і своєчасний полив.
ПРОБЛЕМИ ВИРОЩУВАННЯ
Незважаючи на масу позитивних якостей, садівники зіштовхуються з певними проблемами при вирощуванні колоновидних яблунь:
- загибель верхівкової бруньки через замерзання;
- проростання додаткових «вершинок» із бруньок, розташованих унизу;
- рясне розгалуження дерева.
Третя проблема поширена серед садівників-аматорів, які скаржаться, що дерево не хоче рости в один стовбур. Причина такої скарги полягає в неправильній та несвоєчасній обрізці її крони. Через це рослина стає схожою на тополю пірамідальної форми.
Одна з причин росту бічних гілок - підмерзання верхівкової яблуневої бруньки.
Іноді садівники скаржаться, що колоновидна яблуня погано плодоносить. Це відбувається через використання неякісного посадкового матеріалу або впливу шкідників. Щоб захистити рослину від небезпечних комах, варто застосовувати препарати, які підходять для звичайних яблучних сортів.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 10423 |
© Газета Домовик 2012-2023